Хай буде Новий Рік
Схожий на диво,
Щоб кожен день жилося радісно й щасливо!
Щоб здійснилися задуми і мрії,
І щастям повнились надії!
“Бібліотека – центр інтелектуального спілкування та дозвілля дітей і молоді”
Майстер-клас для сільських бібліотекарів
Нещодавно у нашій бібліотеці відбулося справжнє фантастичне дійство. Незважаючи на холодну пору, в приміщенні бібліотеки було по-справжньому гаряче. А почалося все з казки, як і в житті.
Казкові герої з дитинства розповідали дітям-глядачам як цікаво і корисно проводити час в бібліотеці.
А вже самі бібліотекарі мали змогу побачити і відчути реакцію дітей, захоплених казкою і книжкою. Цікаво те, що діти мають нагоду не лише дивитися виступи лялькових героїв, а й самі проявляти свої акторські здібності. В дитячому клубі “Казкарик” (керівник Галина Зеленюк) здійснюються дитячі мрії та фантазії.
Захопливо та різнобарвно була показана діяльність клубів. Тут творчості учасників немає меж і вершин. Кожен може знайти собі заняття до душі. Хто співає, пише і декламує твори, малює та навіть, танець живота танцює!
А які тут книголюби та літературофани! На літературній вікторині усі відповіді знали! І навіть бібліотекарям підказували, хоча і даремно, бо по кількості відповідей все одно перемогли гуртківці.
Та не лише мистецтво і література в колі інтересів відвідувачів дитячої бібліотеки. Бережуть і вивчають навколишній світ учасники клубу любителів природи “Дивосвіт”( керівник Людмила Семенко), і добре знають свої права та обов’язки активісти правознавчого клубу “Фортеця Феміди”. Безперечно – здобутки гуртківців цінуються, креативних та найактивніших відзначають. Грамоти та солодкі подаруночки на заході отримали: Ганна Скрипник, Іванка Митківська, Богдана Рудаєва, Ангеліна Вислоцька та Анастасія Цимбалюк.
В передчутті зимових свят, не обійшлося без дідиків морозів і пахучої ялинки. Креативне і оригінальне створення власної ялинки запропонувала Тетяна Терещенко-Косован, керівник літературно-мистецького клубу “Літературні посиденьки”, а в ляльковому театрі ведуча ролей ведмедика і вовка. В яких я, чесно кажучи, закохалася!
Як годиться, на завершення ми всі заколядували і разом пахучими пиріжками поласували!
І по секрету напишу, коли учасники клубу краси та естетики «Юна леді» (керівник Богдана Семенко) провели для бібліотекарів вікторину. Мені вже геть соромно стало! Особисто я багато відповідей не знала, і вже думаю, може й мені відвідувати гуртки дитячої бібліотеки?! Лілія Швець
Библиотекари-индиго
Проект «Бібліоміст» ломает стереотипы о библиотеках Украины с 2009 года. За это время во всех уголках нашей страны люди смогли увидеть, что современная библиотека – это не пыльное книгохранилище, а место, где каждый сможет найти информацию да и вообще занятие по душе.
Проект «Сучасний бібліотекар» призван ломать стререотипы уже о самих библиотекарях. Как сказала Мехри Кар, руководитель проекта в Украине – «Наша цель, подготовить настоящих лидеров библиотечного дела, дать им необходимые навыки для того, чтобы их учреждения всегда оставались местом передовых технологий». У Мехри это уже третий проект, связанный с информационными технологиями. А украинские «Современные библиотекари» – первые в мире, кто прошел через такую усиленную программу подготовки. 200 часов занятий под руководством лучших тренеров смогли не только сделать из наших библиотекарей «продвинутых пользователей», но и дать им такую уверенность в своих силах, что многие готовы сами учить своих читателей и коллег.
А ведь когда в мае 2013 года проект «Бібліоміст» объявил о наборе в программу «Сучасний бібліотекар», в наш успех мало кто верил. Целью проекта было подготовить из обычных библиотечных работников настоящих специалистов по информационным технологиям. Казалось, все возможные предрассудки обрушились на нас. Нам, тренерам, рассказывали всяческие ужасы о том, что «летом никто на ваши курсы ходить не будет», «библиотекари даже Вордом нормально пользоваться не могут, о каком сетевом администрировании может идти речь», «Блоги? Зачем им блоги? Есть же библиотечные сайты.» «Создание сайтов? Зачем? Есть же библиотечные блоги.» Трудностей было много. И одна из самых главных –убедить библиотекарей в том, что им нужны современные информационные технологии. Ведь принято считать, что их работа может находиться в стороне от технического прогресса. Так было всегда, но больше не будет. 21 век безжалостен но справедлив.
Однако уже к началу проекта мы получили более 200 заявок от желающих принять участие. Потом был первый раунд, после которого осталось чуть меньше 70 желающих. В третьем раунде приняли участие только 28 финалистов.
Для каждой участие в проекте было маленьким подвигом. Лиля Швец, к примеру, чтобы попасть в третий раунд, сдала экстерном сессию, а первые два раунда она каждый день добиралась на тренинги за 70 километров из родного Хотина. Таня Чайка – сбежала из больницы, куда она попала с воспалением легких (НЕ ПОВТОРЯЙТЕ ЭТОТ ПОДВИГ!). Курсантка из Кировограда – добиралась на тренинги из соседней области. Многие ради курсов пожертвовали своими отпусками, семьями. Да и рабочие обязанности с них никто не снимал. Я долго пытался понять, откуда такая тяга к знаниям. И понял, что информационные технологии для них не только новые компетенции. Это – свобода! Свобода от неэффективной и бумажной работы. Всего того, из-за чего люди перестают ходить в библиотеку.
Глядя на них, трудно поверить в то, что это самые обычные библиотекари. В аудитории стоят 28 ноутбуков. На каждом – листочек с коротким именем. Никаких отчеств и должностей. Они все девочки. Независимо от возраста, отдела и опыта работы. Библиотекари, временно променявшие семью на IT-технологии, друг к дружке относятся так, как будто только недавно расстались на выпускном из любимой школы. Взаимовыручка у них такая, что позавидует любая хоккейная команда. Метод проектов, так горячо любимый и продвигаемый всеми новомодными тренерами, девочки освоили быстро и интуитивно. Сборка-разборка компьютеров – да нет ничего проще! Только отвертку дайте! А можно мы еще и ноутбук разберем? Сделать блог? Как опять? У нас всех уже есть! Когда на занятии по цифровой фотографии рассказываешь о нестандартных ракурсах сьемки, через пять минут на фейсбуке уже можешь наблюдать фотку с собой именно с такого ракурса. Работать с такой аудиторией – одно удовольствие. У них нет страха перед новыми знаниями. Они боятся только одного – скуки и рутины.
Про работу тут почти не говорят. За эти две недели в пансионате под Киевом, все уже успели подзабыть про «нехватку библиотечных фондов», беспредел Казначейства, неотапливаемые помещения, бесконечные формуляры и «мероприятия по празднованию очередной годовщины». Современные технологии будто отрезали путь назад, к библиотечным технологиям пещерного века. И если у некоторых «фей читального зала» еще остались иллюзии пересидеть 21 век за конторкой с чаем и любовным романом, то у Современных библиотекарей для них плохие новости.
Поверить в то, что эти обаятельные женщины – представительницы одной из «скучнейших» профессий, невозможно. На всех 28 курсанток – всего три пары очков и всего шесть бумажных книг. Зато у каждой – электронный ридер, ноутбук или планшет. Новые технологии тут уже победили. Как и за стенами библиотек.
Модные прически, независимо от времени, потраченного на сон.. Ровные, как у балерин, спины, невозможные у тех, кто просиживает время за столом. Они поют, ведут блоги, создают сайты, записывают подкасты. Они даже читают рэп! Они знают, что такое сервер и как его разобрать, они не боятся отвертки. Они знают, что вставить iframe в бесплатный шаблон wordpress нельзя, поэтому заводят себе блог на независимом хостинге. Они отказываются от флешек в пользу «облачных сервисов». Они знают, что в библиотеке главные не книги, а читатели. Они уверены, что в читальном зале должна быть не тишина, а люди, свет и что-нибудь почитать. Почитать, кстати, уже не только книги. Они «не валят горизонт» и никогда не снимают «вертикальное видео» на мобильный. Они не знают, как пахнет книжная пыль, а компьютер всегда вытрут правильной салфеткой. Они – завсегдатаи «Твиттера» и авторы «Фейсбука». Они никогда не вернутся в старую добрую библиотеку со злыми вахтерами, несвежими журналами и ненужными книгами. Современные библиотекари просто не хотят работать скучно. И уже не умеют.
Иногда кажется, что они никогда не спят. Когда в три часа ночи в двери их номера барабанили пьяные заблудившиеся менеджеры среднего звена, охрану вызвали по телефону фразой «нам тут домашнее задание делать мешают». Но! В отличие от менеджеров любого звена, увидеть библиотекарей сонными не удалось никому. В 9 утра, без опозданий, 28 нарядных библиоледи уже в аудитории. Это при том, что спать все ложились далеко за полночь. При таком напряженном графике, это единственная возможность успеть подготовиться. В 7 утра некоторые уже выполняли утреннюю пробежку по дорожкам парка, а другие работали над собой в тренажерном зале.
Кофе-паузы для многих сводились к тому, чтобы схватить чашку с бодрящим напитком и поскорее вернуться в аудиторию. Кстати, в столовой наши вазочки с хлебом оставались практически нетронутыми – фигуру-то надо беречь! Скоро ж на работу!
«Трудоголики на марше» – так завистливо отзывались о наших подопечных бизнес-тренеры крупных компаний, откровенно скучавшие в соседних конференц-залах. Куда им до нашего тимбилдинга!
Кстати, о тимбилдинге. После лабораторных работ и семинаров, финалистки собирались в аудитории на киносеансе. Но по-настоящему, они смогли раскрыть свои таланты, когда в пансионат приехала 29я долгожданная участница – роскошная гитара. В руках тренера и организатора, представителя «Библиомоста» на Кировоградщине Саши Шлеенкова она творила чудеса. А у наших библиотекарей обнаружилось еще одно достоинство – хорошая память на тексты песен. А если кто-то что-то и подзабыл – «гугл в помощь». Эти вечера запомнились участникам не меньше, чем семинары и практикумы.
А вместо «выпускного» нас всех ожидала церемония вручения «Оскара». Оказывается, все эти бессонные вечера и ночи девочки делали видеоролики. По науке, используя знания, полученные в ходе семинаров по созданию цифровых историй. 9 видеороликов. 9 номинаций. 9 уморительных сценариев, снятых на любительские цифровые фотоаппараты и мобильные телефоны. В этот вечер, на красной дорожке, они были королевами! Не читального зала, а современного информационного мира!
Уже в автобусе, который развозил нас по вокзалам, кто-то из девочек сказал – «А давайте откроем свою библиотеку». И сразу же со всех сторон посыпались соображения о том, какую именно. Светлую, с компьютерами и вай-фаем, с приветливыми и грамотными сотрудницами, цветами, кинозалом и медиатекой. И с запахом кофе. Девчонки, запишите меня, пожалуйста!
Автор Иван Боднарюк
Джерело: Записки боевого библиотекаря
Стаття Івана Боднарюка “Библиотекари-индиго” – стала кращим постом українського ЖЖ!
Більше інформації про конкурс та учасників на фейсбуці у групі «Сучасний бібліотекар», та на сайті програми «Бібліоміст»
“Спочатку було Слово” (Інтерв’ю з художником, каліграфістом Василем Чебаником)
Чебаник Василь Якович – каліграф, український художник-графік, член Національної спілки художників України (1970). Заслужений діяч мистецтв України (1979), професор (1980), член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2013), уродженець с. Клішківці Хотинського району. Інтерв’ю вели сестри Вікторія та Віталіна Лопухіни. Режим доступу:http://video.yandex.ua/users/bogdanmagenta/.
(ІІ частина)
(ІІІ частина)
(IV частина)
Василь Чебаник: “Український шрифт повинен стати візуальним зображенням української мови, її чарівної мелодії”
“Графіка української мови” – так назвав свій проект відомий український художник-графік, наш земляк Василь Якович Чебаник. Суть проекту в тому, щоб повернути графіку літер до справжньої, допетровської кирилиці. Пан Чебаник вважає, що сучасні українські літери, які стали так виглядати після реформи Петра I 1710 року, є спотвореними, що задля надання їм сучасної європейської пластики з характерною для української мови мелодикою потрібно повернути кириличний шрифт із його давніми ознаками. Графік переконаний: так ми ще й позбудемося плутанини, яку вносять графеми різних звуків у кирилиці та латиниці, що однаково виглядають.
Так історично склалося, що українці користуються кириличною системою письма, створеною в IX столітті просвітителями Кирилом та Мефодієм на основі візантійського уставу (деякі дослідники вважають, що Кирило і Мефодій створили іншу слов’янську абетку – глаголицю, а кирилиця виникла еволюційно). Українці є другою за чисельністю нацією – носієм кирилиці. Крім них кирилицею користуються також росіяни, білоруси, болгари, серби та деякі інші народи, переважно на території Росії та колишньої Югославії.
Донедавна кирилиця була поширена і в колишніх радянських середньоазійських республіках, але всі вони вже перейшли на латиницю. Останнім це зробив Казахстан – у 2006 році запрацювала програма Нурсултана Назарбаєва з поступового переходу країни на латиницю. Латинська система писемності має і більшу кількість носіїв, і глибші традиції, і розвиненішу систему шрифторобства.«Розвиток і вдосконалення латинської абетки – безперервний процес, що розтягнувся на 2500 років. На латинський шрифт і каліграфію працюють тисячі художників, і ця робота не має меж у часі й просторі. Розвиток кириличного шрифту зупинила реформа Петра І в 1710 році», – пояснює тенденцію, Василь Чебаник.
А на питання “Чи треба повертатися до допетровської кирилиці?”, Василь Чебаник відповідає так (http://community.livejournal.com/ua_typography/210946.html):
“Треба повертатися до тих ознак, які мала стара кирилиця. Та яка була близька до грецького, бо зараз з’явилася можливість взяти від грецького – того фундаментального, від латинського і кирилиці все краще, і тоді кирилиця стає більш досконалою ніж ті дві. Та абетка що є зараз то навіть не кирилиця – це гражданський шрифт, який Петро Перший взяв з голландської антикви. Він не мав на увазі не українську мову, нічого там. Як кажуть: якщо ми щось зробили неправильно, то вертаємось на те місце, звідки ми ступили. І там треба шукати.”
Над створенням української абетки на основі класичної «кирилиці» художник працює з єдиною метою: український шрифт повинен стати візуальним зображенням української мови, її чарівної мелодії. Тобто маємо осучаснену “давню”кирилицю!
Ось як вона виглядає (з сайту http://www.cyrillic.org.ua/ua/exhibition):
На думку Василя Яковича: «шрифт – це візуальне зображення мови символами, які пластично співпадають з особливостями мовної мелодії і, як органічне ціле з мовою, живляться одним корінням з глибинами історії….Наша мова володіє багатою традицією первозданного кириличного письма, яке існує тільки в пам’ятках культових канонічних творів православ’я….Як самостійна держава – Україна повинна володіти всіма символами державності і, перш за все, державною мовою з відповідною цій мові графічною абеткою….Новостворена національна абетка у цей несприятливий для існування української мови час стане надійною резервацією, де мова збережеться навічно, ще й позбудеться ознак вторинності й неповноцінності. Потрібна тільки воля української держави».
З каталогу Василя Чебаника «Графіка української мови/абетка»
Творчість
Василь Якович Чебаник працює у галузі книжкової графіки, мистецтва шрифту, інтролігації. Оригінальний інтерпретатор образів літературної класики, втілюваних засобами гравюри на пластику та офорті. Створив оригінальні композиції написів, у яких шрифт окрім інформаційної функції виконує й естетично-образну.
Zapfina — проект кирилізації каліграфічного шрифта
Особиста художня практика митця у книговидавничій сфері, педагогічна діяльність, виховання молодих талантів, його майстер-класи, участь у форумах і конференціях з питань розвитку культури рукописного шрифту відчутно вплинули на розвиток культури шрифту в Україні.
Вільний майстерний малюнок, графічна експресія, переконлива образність, глибока проникливість у змістово-стильову тканину і сутність літературного твору стали прикметними рисами В. Чебаника як автора ілюстрацій до численних книжкових видань та інших різновидів графіки.
Обложка до каталогу персональної виставки
Останнє десятиліття цілком відданий інтролігації книжок, брав участь у конкурсах українських видань, виконував ексклюзивні роботи, за які відзначений «Почесною грамотою Президії Верховної Ради України», дипломом «Івана Федорова», дипломом «Георгія Якутовича» та ін.
Священна фраза художника: «Спочатку було слово»
Декоративні інціали
Біографічна довідка
Чебаник Василь Якович – каліграф, український художник-графік, член Національної спілки художників України (1970). Заслужений діяч мистецтв України (1979), професор (1980), член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2013)
Народився 5 серпня 1933року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області. У 1963 р. закінчив Київський державний художній інститут (майстерня книжкової графіки В. Касіяна). Навчався у І. Плещицького, Г. Якутовича. У 1972-1975 рр. обіймав посаду декана живописного, графічного та скульптурного факультетів .1963-2000 – асистент, викладач, старший викладач, доцент (з 1972), в. о. професора, професор (з 1980) кафедри графіки КДХІ.
У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури викладає з 1962 року на кафедрі графічних мистецтв; з 1980 – професор, з 1973 – керівник майстерні книжкової графіки, перепрофільованої 1991 року на майстерню дизайну та інтролігації. 2000-2004 – професор кафедри графічних мистецтв НАОМА. 2004-2008 – професор кафедри дизайну НАОМА. 2008-2012 – професор, завідувач кафедри графічного дизайну КДІДПМД ім. Михайла Бойчука. З 2012 – професор кафедри графічного дизайну КДІДПМД ім. Михайла Бойчука.
Основні твори: ілюстрації та оформлення книжок – “Камінний господар” і “Досвітні вогні” Лесі Українки (1965), “Сонети” В. Шекспіра (1966), твори О. Гончара (1975), поема “Нічні роздуми старого майстра” М. Бажана (1976), збірки поезій «Голосіївська осінь» М. Рильського (1985), «Так ніхто не кохав» В. Сосюри (1987), “Чари ночі” О. Олеся (1989), «Десь на дні мого серця» П. Тичини (1991); серія листівок-портретів “Класики української літератури” (1966); розробки з геральдики й атрибутики для Національного Університету Києво-Могилянська академія (1993 – 1994).
Особистий підпис
Література
Чебаник В. Рідній мові – зримий образ : [проект видатного графіка] / В. Чебаник // Укр. культура. – 2007. – №1. – С. 19-21. * * * Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / гол. ред. В. Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989. 5 серпня – 80 років від дня народження художника-графіка Василя Чебаника (1933) : [нар. в с. Клішківці Хотин. р-ну] // Пам’ятаймо! (Знаменні та пам’ятні дати Буковини в 2013 році) : бібліогр. покажчик / авт.-уклад. О.О. Гаврилюк, Ю.В. Боганюк. – Чернівці, 2013. – С. 159-160. 75 років українському графіку, заслуженому діячеві мистецтв України, члену Національної спілки художників України, професору Василю Яковичу Чебанику /1933/ : [5 серпня] // Гусар Ю.С. Буковинський календар. Ювілеї – 2008 : словник-довідник / авт.-упоряд. Ю. С. Гусар. – Чернівці, 2008. – С. 72. Чебаник Василь Якович : [український художник графік, засл. діяч мистецтв УРСР (1979), що народ. в с. Клішківці Хотин. р-ну] // Мистецтво України : біогр. довідник / за ред. А.В. Кудицького. – К., 1997. – С. 627 Чебаник Василь Якович : [художник-графік] // Митці України : енцикл. довідник / упоряд М.Г. Лабінський, В.С. Мурза ; за ред. А.В. Кудрицького. – К., 1992. – С. 626. Чебаник Василь Якович // Богайчук М.А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / М.А. Богайчук. – Чернівці: Букрек, 2005. – С. 290. Чебаник Василь Якович : [біогр. довідка] // Буковина. Імена славних сучасників: довід.-біогр. видання / авт.- упоряд. Н. Струк, О. Матвійчук. – К,: Світ успіху, 2004. – Т. І. – С. 206-207. : фото. ; Т. ІІ. – К., 2006. – С. 271. Чебаник Василь Якович // Видатні діячі культури та мистецтв Буковини: біобібліогр. довідник / авт.-уклад. Ю.В. Боганюк, О.О. Гаврилюк, Г.В. Добровольська, М.М. Довгань, А.С. Іваницька. – Чернівці, 2010. – Вип. І. – С. 177. * * * Антонюк О. Шкіряне палітурництво – одна з яскравих граней творчості Василя Чебаника / О. Антонюк // Образотв. мистецтво. – 2008. – №1. – С. 106-107. Брюховецька Л. Хто дістане перли з морського дна? : [про майстра кн. графіки В.Я. Чебаника] / Л. Брюховецька // Київ. – 1989. – №1. – С. 170-172. Загаєцька О. Подвижник української книжкової графіки : [про художника-графіка В.Я. Чебаника] / О. Загаєцька // Вітчизна. – 2006. – № 3-4. – 172-176 : іл. Полтавська Ю. Серцем відданий книзі : [про художника-графіка В. Чебаника] / Ю. Полтавська // Артанія. – 2011. – №1. – 16-24 : іл. Той, що “грає” буквами : [В. Чебаник, нар. 05.08. 1933 р. в с. Клішківці Хотин. р-ну] // Укр. культура. – 2007. – №11. – С. 21. Цілісний витвір книжкового мистецтва : [про художника В.Я. Чебаника] // Образотв. мистецтво. – 2005. – №4. – С. 89. Електронні ресурси Василь Якович Чебаник І блог о каллиграфии // Сalligraphy. – Режим доступу:http://www.calligraphy.com.ua/posts/tag/%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C-%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D1%87%D0%B5%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BA/ . – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана. Галерея работ Национального Союза Каллиграфов // Национальный союз каллиграфов. – Режим доступу: http://www.calligraphy-union.ru/rus/Gallery.aspx?page=12. – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана. Гомирева О. Рукописний шрифт у творчості Василя Чебаника . – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Apmp/2012_4/291-295.pdf. – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана. Дудник І. Українська літера.Латиниця витісняє кирилицю. Український шрифт просувають на голому ентузіазмі / І. Дудник // Укр. Тиждень. – 2009. – 3 лип. (№26 (87). – Режим доступу: http://tyzhden.ua/Publication/3657 . – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана. Василь Чебаник І В Контакте // В Контакте. – Режим доступу: http://vk.com/id54207464. – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана. Художник-графік презентував нову українську абетку // Днепропетровск: городской сайт . – Режим доступу: http://gorod.dp.ua/news/1310. – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана. Чебаник Василь І Facebook // Facebook . – Режим доступу: https://www.facebook.com/chebanik. – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана. Чебаник Василь Якович — Вікіпедія // Вікіпедія – Вільна енциклопедія. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87. – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана. ЧЕБАНИК Василь Яковлевич – Международная выставка каллиграфии // Международная выставка каллиграфии. – http://calligraphy-expo.com/rus/Personalities/Participants/Vasil_Chebanik.aspx. – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана. ЧЕБАНИК Василь Яковлевич – Русские подписи – Образцы подписей // Здесь создают красивые личные подписи. – Режим доступу: http://1podpis.ru/photo/russkie_podpisi/chebanik_vasil_jakovlevich/1-0-307. – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана. ЧЕБАНИК Василь Яковлевич – Современный музей каллиграфии // Современный музей каллиграфии . – Режим доступу : http://www.calligraphy-museum.com/rus/Participants/Vasil_Chebanik.aspx. – (дата звернення 16.10.2013). – Назва з екрана.Сьогодні ювілей хореографа-балетмейстера, режисера, нашого земляка Олексія Тимофійовича Осипова.
Шановний Олексію Тимофійовичу! Щиро вітаємо Вас – видатного хореографа і педагога із 80-річчям від дня народження!
Шануємо Ваш багатогранний талант, високу професійну майстерність та відданість національному мистецтву і культурі. Високо цінуємо Ваш труд викладача й організатора, митця, який виховав цілу плеяду талановитих артистів та збагатив традиції української хореографічної школи.
Ваш ювілей – визначна подія для численних шанувальників Вашого таланту, колег та вдячних учнів. Від усієї душі бажаємо Вам міцного здоров’я, благополуччя та творчого довголіття.
Колектив Центральної бібліотеки Хотинської
районної централізованої бібліотечної системи
Біографічна довідка
Олексій Тимофійович – режисер-балетмейстр, хореограф. Професор Московської державної академії хореографії. Заслужений працівник культури УРСР, заслужений діяч мистецтв Російської Федерації .
Народився 11 жовтня 1933 р. у місті Хотині Чернівецької області. 1944-1947 рр. – був сином льотного полку м. Ослово. У 1947-1949 рр. – навчався в ремісничому училищі № 3 в Чернівцях. З 1949 по 1952 рр. – танцюрист самодіяльного ансамблю Дніпропетровського Південнотрубного заводу. З 1952 по 1962 рр. – танцюрист військового ансамблю пісні і танцю Північної групи військ у Польщі (м. Лігніца). 1962 р. – керівник самодіяльного ансамблю «Дністер» Хотинського районного будинку культури Чернівецької області. 1979-1982 рр. – керівник самодіяльного ансамблю танцю «Водограй» (Чернівецького державного університету), викладач хореографічного відділу Чернівецького культ просвітнього училища, керівник самодіяльного ансамблю танцю та музики «Буковина» (обласне управління профтехосвіти м. Чернівці). У 1985 р. – навчався в Московській державній академії хореографії. 1987 р. – балетмейстер державного ансамблю танцю Якутії (м. Якутськ). 1996 р. – балетмейстер Чернівецького міського Будинку дітей та юнацтва. 1998 р. – викладач народної хореографії країн: Україна, Молдова, Румунія, Болгарія, Чехія, польща. 2004 р. – професор кафедри режисури балету московської державної академії хореографії.
З 2007 р. проживає в м. Чернівцях та продовжує працювати за контрактом.
Нагороджений медалями «За доблесний труд» (1970), «За трудовое отличие» (1971), «Ветеран праці» (1988).
З 2007 року проживає в м. Чернівцях та продовжує працювати за контрактом.
Заслужений працівник культури УРСР (1973), заслужений діяч мистецтв Російської Федерації (2005)
Література:
Задворна О. Закоханий у танець : [про кер. танц. гуртка в Хотин. будинку культури] / О. Задворна // Рад. Буковина. – 1973. – 24 січ. (№17). – С. 4.
11 жовтня – 80 років від дня народження хореографа-балетмейстера, режисера Олексія Осипова (1933) // Пам’ятаймо! (Знаменні та пам’ятні дати Буковини в 2013 році) : бібліогр. покажчик / авт.-уклад. О.О. Гаврилюк, Ю.В. Боганюк. – Чернівці, 2013. – С. 214.
Осипов Олексій Тимофійович // Видатні діячі культури та мистецтв Буковини: біобібліогр. довідник / авт.-уклад. Ю.В. Боганюк, О.О. Гаврилюк, Г.В. Добровольська, М.М. Довгань, А.С. Іваницька. – Чернівці, 2010. – Вип. 1. – С. 251-252.
ФОРТЕЧНА бібліотек@ 